http://endorfin.hiblogger.net/rss/ RSS feed of hiblogger.net user endorfin Fri, 05 Dec 2008 08:39:09 +0200 Fri, 05 Dec 2008 08:39:09 +0200 http://hiblogger.net/img/avatar/7/1/b/1184067451223056215.gif http://endorfin.hiblogger.net/rss/ http://endorfin.hiblogger.net/1644.html <p>День Конституції цьго року запам"ятається мені 2 подіями.</p> <p>1. Відкрив для себе новий курорт - Коблево. Він перевершив мої очікування. Справді дуже пристойне місце.</p> <p>2. В останній день відпочинку там я загубив свій мобільник.</p> <p>Ми з другом поверталися з нічних пригод від чарівних кіровоградських дівчат, які теж відпочивали в Коблево (або, як кажуть місцеві мешканці, Кобельово). Це була приблизно 4 година ранку. Ми, стомлені&#160;ласками кіровоградських русалок і нетвердо стоячі на ногах від дегустування місцевих вин, взяли таксі щоб доїхати до&#160;будинку, де ми знімали кімнату.</p> <p>Саме в цьому таксі і залишився мій тлефон. Нокія старої моделі. З жахливим писком і надійним зв"язком. Я купив її взимку 2005 року, коли після....ні, це вже був початок 2006 року. Мій попередній телефон вкрали на Майдані у новорічну ніч. То був самсунг С-100 з гарним кольоровим дисплеєм, поліфонічними мелодіями, глючним зв"язком&#160;і списком контактів людей, яких я зустрічав протягом 3 років. Це номери університетських одногрупників, фірм де я хотів щось купити, випадкових жінок які траплялися у моєму житті.&#160;</p> <p>Після тої втрати я зробив висновки, обрав модель телефона з надійним зв"язком і невисокою ціною, щоб не шкода було загубити. І переписав у блокнот номери телефонів родичів, друзів, яких не хотів би втратити ніколи.</p> <p>Так співпало у часі, що після втрати мого С-100 я звик до того, що вже не студент, звик жити у Києві, зрозумів чого я хочу від життя і став успішним копірайтером. Новий телефон став новим етапом у житті.</p> <p>А за тиждень перед тим як їхати в Коблево, я і кілька друзів почали роботу над заснуванням PR-агентства. Настав час здолати нову сходинку, і для цого потрібно було позбутися баласту телефонів малознайомих людей, фірм, де я колись хотів щось купити, і випадкових жінок, які траплялися зі мною у Києві.&#160;Мабуть і наступні етапи мого життя будуть відзначені&#160;тьмяними&#160;маяками дисплеїв&#160;і&#160;електронними голосами&#160;втрачених телефонів.</p> Tue, 10 Jul 2007 12:25:52 +0300 http://endorfin.hiblogger.net/1644.html